Дмитро Діхтяр: «Я не впевнений, що будівництво центральної котельні в Слобожанському — абсолютно правильне рішення. Але шукати інше немає часу»

Слище Слобожанське — це місто-супутник Зміївської ТЕС. Від цього промислового підприємства багато десятиліть залежав бюджет Зміївського району та місцевий, на ньому й досі лежать всі функції життєзабезпечення Слобожанського: вода, каналізація, а головне — теплопостачання. 

В мирний час будь-який голова громади вважав би за щастя мати таке підприємство, яке виконує функцію постачальника комунальних послуг. Але останнім часом «Центренерго» йде шляхом відмови від непрофільної діяльності, зменшення видатків на обслуговування систем. 

А під час війни централізація (монополізація) системи життезабезпечення — це додаткові ризики і для території, і для людей, які там живуть. 

Про те, що потрібно будувати альтернативну систему теплопостачання, в селищній раді відчули давно. Але, як говорить селищний голова Дмитро Діхтяр, для повного та грамотного вирішення питання необхідно знати та оперувати планами, регіональною та національною політикою стосовно розвитку регіону та розвитку електро- та теплогенерацій. 

«Повинна бути координація, якої ми не відчуваємо», — говорить Дмитро Миколайович.

Поки станція працювала, жителі селища були більш менш впевненими у безпеці. Навіть у 2022-му та 2023 роках, адже бачили, що енергетики своєю титанічною та героїчною працею відновили підприємство після ворожих обстрілів.

Але 22 березня 2024 року для станції стало насправді чорним днем. ПАТ «Центренерго», після масованого обстрілу військами РФ енергетичної галузі країни, повідомило: «Зміївська ТЕС повністю зруйнована. Ворог знищив унікальне, дороговартісне обладнання та всі генеруючі потужності».

А 4 квітня вже і так понівечену станцію країна-агресорка Російська Федерація атакувала дронами.

Відтак про швидке відновлення потужностей Зміївської ТЕС зараз говорити складно. І 15-тисячне селище ризикує наступної зими залишитися без опалення.

Панічні настрої вириваються назовні і в соцмережі. Тільки лінивий ще не написав, що влада селища «нічого не робила всі ці роки і продовжує нічого не робити».

«Що там з теплом у селищі?» — питають і в редакції.

Щоб не множити чутки, ми звернулися до Дмитра Діхтяря з проханням розповісти, що ж таки робиться в цьому напрямку? І чи розраховувати мешканцям Слобожанського на тепло в квартирах наступної зими?

- Дмитре Миколайовичу, те, що Зміївська ТЕС буде для ворога ціллю, було зрозуміло ще на початку повномасштабного вторгнення...

- Те, що ворог буде знищувати стратегічні об’єкти, ми розуміли.  Але в перші пів року від початку повномасштабного вторгнення ТЕС не чіпали. Це при тому, що над нами літали російські  літаки — винищувачі й бомбардувальники, які могли рознести станцію на друзки. Для цього достатньо було  лише скинути туди кілька бомб, таких, як скинули на Благодатне, а не витрачати дороговартісні  ракети потім. 

Але цього зроблено не було, тож ТЕС для нас стала своєрідною парасолькою. Швидше за все, в окупанта були на неї певні стратегічні плани. Можливо, росіяни планували зайти сюди та використовувати станцію для власних потреб, забезпечуючи енергетикою всю тимчасово окуповану територію Харківщини. 

Але не судилося.

А от коли відбулися перші «прильоти», ми зрозуміли: ворог поставив завдання — знищити це підприємство. Парасолька закрилася.

- Напевно, селищна рада робила і робить певні кроки, щоб забезпечити Слобожанське альтернативним теплом. Це було і перед минулою зимою, і раніше — в 2022 році. Давайте зробимо ретроспективу цих кроків для наших читачів.

- Питання про необхідність мати альтернативну систему опалення постало набагато раніше 2022 року.

Ще у 2014-2015 роках, після того, як антрацитове вугілля перестало надходити на територію, підконтрольну Україні, станція отримала команду відключати від теплопостачання вторинних споживачів, тобто — весь бізнес. 

А ще раніше уряд прибрав з нормативних документів обов’язкову потребу мати на складах електростанцій мінімальний запас вугілля. 

Таким чином у разі екстрених ситуацій ТЕС не мала б завдання виробляти електроенергію та забезпечувати селище теплом. 

Можна здогадуватись, що такі кроки робилися «під продаж» станції та під нових власників підприємства. 

Ми тоді зібрали позачергову сесію селищної ради, написали листи в облдержадміністрацію, в Кабмін і просили роз’яснити нам: що буде зі Зміївською ТЕС, які в нас перспективи, потрібно чи не потрібно будувати котельні?

І ще тоді саме ми — селищна рада, депутати — вийшли з ініціативою про пошуки альтернативного джерела теплопостачання. 

При цьому ми розуміли, що будь-яке тепло буде в 2-3, а то й у 4 рази дорожче за те, що виробляється Зміївською ТЕС.  

От люди ставлять питання: «А що, серйозно? Воно буде дорожче?» Ми 10 років про це говоримо, але населення досі не готове це сприймати!

У той момент на одній з нарад в Харківській обласній державній адміністрації був запропонований варіант задіяти як аварійні потужності Зміївської овочевої фабрики для опалення селища. 

Ми витратили більше ніж пів мільйона гривень з бюджету селищної ради на будівництво «перемички», яка з’єднує систему опалення селища з системою опалення ЗОФ. І в принципі, технічно і теоретично все це могло працювати. Звісно, температура в квартирах була б не 22-24 градуси. Але в екстрених ситуаціях — при мінусових температурах — зберегти систему опалення ми б змогли.

Овочева фабрика, зі свого боку, засвідчила свою готовність передати нам в оренду свою систему, навіть минулої зими, хоч і не так дешево, як ми розраховували.

- Тобто перемичка існує?

- Так.

- А чого ця система не працює?

- Існують декілька питань, які не узгодженні, і відповіді на них ми не отримали.

Перше: необхідні координаційні зусилля та деяка воля, щоб мотивувати та об’єднати бізнес та владні зусилля.  

Друге: з’єднати повноваження та можливості місцевих органів влади, Зміївської ТЕС, Зміївської овочевої фабрики.

- Чому ж не завершили цей процес?

- Бізнес не захотів, влада не змогла. І посередників, які б допомогли нам, не знайшлося. 

Тобто, «перемичку» ми зробили, навіть провели технічні випробування. Витратили пів мільйона бюджетних коштів. Відзвітували, що все готове. І забули. Сьогодні ми цей варіант опалення селища не розглядаємо.

- А свого комунального підприємства, що могло б узяти на себе вирішення таких питань, у вас нема?

- Ми ніколи не мали в ньому потреби.

Дивіться, у нас на території є енергетичне підприємство, всі системи життєзабезпечення селища — тепло, вода, каналізація — зроблені під ТЕС. Свердловини перебувають на її території. 

В мирний час будь-який керівник громади був би щасливий мати в себе таке підприємство, яке надає послуги теплопостачання, водопостачання, каналізації автономно, без втручання органу місцевого самоврядування. 

Але нині ситуація інша. 

Тому я й наголошую: держава як власник ПАТ «Центренерго», до складу якого входить і Зміївська ТЕС, мала б координувати наші зусилля. Адже якщо все перероблювати, то однієї «перемички» замало. Потрібні глобальні зміни, вартість яких сягає сотень мільйонів гривень.

- Дмитре Миколайовичу, подібна ситуація склалася також у Харкові, де зруйнована ТЕЦ-5, та в Бурштині на Івано-Франківщині. Там теж місто-супутник через ворожі обстріли залишилося без джерела теплопостачання. 

Ви, напевно, цікавилися, як вирішуватимуть ці питання ваші колеги?

- Щодо Харкова, це інша історія. Там і власний бюджет більше, і розголос потужніший. Я впевнений —допомога буде.

З колегою з Бурштина ми не спілкуємося, особисто зустрічалися пару разів на спільних нарадах. Але на нещодавній онлайн-зустрічі мер Бурштина на підвищених тонах наголошував про необхідність екстреної допомоги. Міжопалювальний сезон дуже короткий!

Підсумую щодо ретроспективи.

Нещодавно відбулася зустріч з жителями селища. Люди попросили розповісти про наші дії, які ми робили впродовж останніх 10 років стосовно альтернативних джерел опалення селища. 

Ми обов’язково зробимо підбірку звернень, відповідей, протоколів нарад, все що є в архіві, з поясненнями.  

- Я останніми днями бачила два листа. 

Перший — до керівника уряду Дениса Шмигаля — депутат обласної ради Анатолій Гацько вручив першій віцепрем’єрці Юлії Свириденко, коли в Харкові відбувалася зустріч з Президентом України Володимиром Зеленським. В цьому листі йдеться, зокрема, що для побудови в Слобожанському двох альтернативних котелень потрібно 141 мільйон гривень. 

І другий лист, адресований віце-прем’єр-міністру України — міністру розвитку громад, територій та інфраструктури Олександру Кубракову. Під ним зараз збирають підписи жителі селища. 

На вашу думку, ці листи зрушать ситуацію з мертвої точки? Узагалі що потрібно, щоб селище було з теплом?

- Щоб війна закінчилася. 

Ви ж розумієте, що в нову котельню теж може «прилетіти». І в газову інфраструктуру теж. Люди ставлять такі питання, і вони абсолютно слушні. Але потрібно мати якийсь СТОП.

І ви, і я — всі хочемо, щоб ми були захищенні на всі 100 відсотків! Але у нас є приклади Куп’янська, Ізюма... Є населені пункти, в яких уже тривалий час немає ні тепла, ні світла. Тож недоречно зараз говорити про будівництво трьох систем теплопостачання — й пелетної, й газової, і Зміївську ТЕС запустимо! Ми й одну не можем зараз!

Торік ми теж ставили питання про альтернативне опалення селища. Але в 2023 році, — ми це бачили, — величезні ресурси йшли на відновлення станції. І станцію відновили, запустили. Енергетики зробили просто геройський вчинок — відновили систему після потужних обстрілів! Люди працювали під сиренами, під загрозою обстрілів… 

І сезон ми пройшли з теплом, люди дещо заспокоїлися. Хоча ми розуміли: якщо взимку щось «прилетить», буде горе і винних знайдуть швидко. 

Разом з тим торік ми вирішила самостійно замовити ТЕО (техніко-економічне обґрунтування — Авт.) будівництва, запланували під це 400 тисяч гривень коштів, і… не змогли пройти тендери. 

Шість чи сім разів нам скасовували торги, інколи з прямо курйозних причин. 

Врешті серйозні організації не захотіли йти на тендер, а фірма, яка його таки виграла, зробила абсолютно неякісний пакет документів. Ми відмовилися платити, вони подали на нас в суд.

- А чи не можна взяти за основу досвід Чугуєва, де мвсту міжнародні партнери передали дві газові котельні, і вони якось пройшли минулу зиму. 

- Нам теж пропонують деякі варіанти. Зокрема, днями була розмова з заступницею голови ХОВА Оленою Логвиновою. Йшлося про надання когенераційних установок, які повинні живити медицину, з можливістю також подавати тепло частині селища. 

Задіяння цієї системи проблематичне, але ми не відмовляємось від жодного можливого варіанту.

У громадах, де є працюючі комунальні підприємства, які займалися теплопостачанням, це зробити простіше. У Чугуєві є, в Змієві. Просто замість одних котелень в систему включаються інші, і все працює. 

Я розумію, відмовлятися ні від чого неможна. Але щоб не вийшло так, як вже відбувається: можемо взяти обладнання, що в нас не запрацює. 

Такі випадки по громадах в Україні є, й непоодинокі.  

Ми обговорювали зі спеціалістами варіант децентралізації опалення, тобто встановлення кількох котелень в селищі, щоб в разі виходу з ладу однієї, можна було б перемикати споживачів на інші. Але встановлення такої системи, придбання обладнання, землевідведення, містобудівне обґрунтування  — ніхто ж цього всього не скасовує, попри війну! — це дуже довго та дорого.

- І який же оптимальний варіант зараз?

- Ми говорили з фахівцями Зміївської ТЕС, Харківгазу, Зміївської овочевої фабрики, обласної військової адміністрації і визначили, що оптимальним варіантом для Слобожанського є будівництво центральної котельні на 20 мегават, яка зможе опалювати все селище.

Я не впевнений, що це абсолютно правильне рішення. Але шукати інше немає часу. Ми повинні встигнути до вересня. Тому корегування відбуватимуться вже по ходу будівництва.

Ваші читачі, звісно, спитають: «А чого ж ти торік нічого не робив?» Робив. Але ви маєте зрозуміти: на нашому рівні ухвалювати такі рішення — вивірені від початку до кінця — НЕМОЖЛИВО!

- 141 мільйон проблему вирішить?

- Точну суму ми побачимо, зробивши проєкт. 

- А скільки з цих коштів має селище?

- Майже ніскільки. 

На останній сесії, що відбулася 16 квітня, ми виділили більш 3 мільйонів гривень на розробку проєктно-кошторисної документації по декількох проєктах. 

Кошти, до речі, зняли з тих, які були заплановані на заробітні плати працівникам селищної ради до кінці року. Потім повернемо. 

Крім того, написали листа в Кабмін з проханням дозволити селищній раді використати на будівництво котельні вільні залишки, які по закону можемо витрачати тільки на окремі статі видатків (укриття, соціальний захист, заробітні плати та допомога військовим).

Якщо нам уряд дозволить взяти ці кошти на будівництво котельні, звісно, ми це зробимо. 

- Дякую за відверту розмову!