Настя «Ковток» Головань. Дівчина з Лимана Слобожанської громади про себе, нову українську музику та збори

На сайті zmiiv.gromada.group  був розміщений матеріал про те, що наш земляк Максим Смєхов, який служить оператором БПЛА у 43-й Окремій механізованій бригаді, збирає на додаткове обладнання для важких дронів-бомбардувальників «VAMPIRE».

Уважно подивившись на цю новину, моя донька почала щось шукати в телефоні. «Це — той же самий збір?» — спитала вона мене, показуючи фото в інстаграмі Насті Головань (Ковток).

Так  дізналася про дівчину з Лимана Слобожанської громади, яка в 17 років переїхала до Києва, займається піаром та маркетингом, створила проєкт «Ковток» для популяризації української музики. А ще — збирає кошти для військових, серед яких і її батько.

- Настю, коли і чому переїхала з Лимана до Києва? Чим зараз займаєшся?

- Мені 22 роки. У 17 переїхала до Києва, щоб навчатися на піар-менеджера у Київському національному університеті культури і мистецтв. Зараз мої основні напрями діяльності — музичний піар і маркетинг соціальних мереж. Загалом, я та, що «сидить цілими днями на комп’ютері клацає».

-  Проєкт «Ковток» — коли він з’явився? Як виникла ідея популяризації української музики в соцмережах, зокрема, в телеграмі?

- Це був 2021 рік: карантин, весь світ перейшов в онлайн, я стала більше проводити часу в соцмережі тікток. На той момент я слухала багато українських артистів, чиї кліпи не крутять по М1 і хто не збирає великі концертні майданчики. Мене це дивувало і, якщо чесно, хотілося щиро допомогти та зробити так, аби їх почуло більше людей. Тікток виглядав майданчиком, де це можна зробити.

Для українського тіктоку ця тема була в новинку, і люди щиро цікавилися та дивувалися, що не чули пісень, про які я знімала відео. Буквально за пару місяців на сторінку підписалося 10 тисяч людей, багато музикантів писали мені, що мої відео принесли їм сотень слухачів.

Але тікток більше підходить саме для короткого знайомства з піснею чи музикантом. Мені хотілося розповідати більше, тому створила і телеграм-канал, який також дуже швидко зібрав кількатисячну авдиторію.

-  На початку повномасштабного вторгнення все українське набуло великих масштабів популярності. Відомі артисти перекладали свої треки з російської на українську, з’являлися нові гурти… Чи змінилося щось у цьому питанні зараз і в який бік?

- За моїми спостереженнями, так званий «бум української музики» наразі стих. Багато молодих артистів розчарувалися, не отримавши швидкої популярності, деякі музиканти, які роками працювали на Москву, також не отримали визнання тут, і знову повернулися до продукту, орієнтованого на Росію.

Але! Не все так сумно. Концертні організатори більше не привозять росіян в Україну, тому організувати виступ для молодого українського артиста стало набагато легше. Медіа охоче підтримують нових виконавців — ще роки три тому це була рідкість. За допомогою соціальних мереж, зокрема тікток, слухачі відкривають для себе нові імена та жанри.

Успіхи є і будуть надалі, все залежить від артиста та його працьовитості. І, звичайно, від того, чи слухач готовий почути для себе щось нове, а не лише те, що грає на кожній радіостанції. 

-  Що взагалі зараз відбувається в царині сучасної української музики, на твій погляд? Чи є розвиток, чи, навпаки, стагнація?

- Повномасштабна війна впливає на все. Банально, десятки та сотні музикантів подалися у військо або волонтерство, і фізично не можуть виступати чи писати музику. Концерти здебільшого благодійні — для мене це єдиний можливий варіант проведення культурних чи розважальних заходів, але і коштів артисту та його команді це зазвичай не приносить. Як мінімум ці речі затримують можливий розвиток індустрії. Але це наша реальність і ми її приймаємо і працюємо, як можемо.

Ще цікавий момент — виконавців дійсно стало більше, але це здебільшого так звані «незалежні» артисти, тобто ті, в яких немає продюсера, піарника, команди. Часто їм буває складно орієнтуватися в комерційній складовій своєї творчості, аби стати більш відомими та ще й отримувати з цього кошти на життя.

Та якщо говорити загально, то, звичайно, за останні два роки відбувся величезний прогрес. Наприклад, гурт Tember Blanche двічі зібрав тисячний зал у Києві, дует «Хейтспіч» це зробив чотири рази. SadSvit зі «Структурою Щастя» мають 22 мільйони прослуховувань на хіті «Силуети». Це ті приклади, що перші спали на думку.

Та навіть концертна і фестивальна діяльність живе, попри все. Цьогоріч проходять великі події «Файне Місто», Atlas United 2024, V’YAVA. Звичайно, здебільшого в містах, які знаходяться подалі від кордону. Але й у Харкові відбуваються концерти: цьогоріч приїжджали Курган & Агрегат, White Ward, «Пиріг і Батіг», Re-read та інші.

-  Твій батько військовий. Як його звати, скільки йому років, коли він пішов на фронт?

- Мій тато Олександр Головань подався у військо в перший місяць повномасштабного вторгнення, в 43 окрему механізовану бригаду. Наразі вони знаходяться на Куп‘янському напрямку.

-  Крім музики, ти ще займаєшся зборами коштів для потреб ЗСУ. Коли прийшло розуміння, що цим треба займатися? На що збирала?

- Спочатку я відкривала збори на потреби саме 43 ОМБр. Я хотіла допомогти татові, чим можу. Разом з підписниками ми збирали на автомобіль, всюдиходи «баггі», дрони та РЕБ. Круто, що зараз культура зборів активно поширилася. Тепер у них включаються не лише своїми донатами — люди відкривають свої так звані «мікро-банки» на менші суми та допомагають швидше закрити основний збір. 

- Останній збір на «VAMPIRE» — найбільший, чи були ще масштабніші збори?

- Із великих були два збори на 300+ тисяч. Вони закривалися за один-два тижні завдяки шаленій підтримці музичної спільноти та адміністраторів українських телеграм-блогів. Люди підтримують збори не тільки донатами та «мікро-банками» — ще пропонують свої унікальні лоти для благодійних розіграшів. Для зборів для 43 ОМБр розігрувалися пісні, фотосесії, унікальні футболки, мерч і навіть домашнє печиво.

Щодо «VAMPIRE», то загальна ціль — 350 тисяч гривень, ці кошти потрібні для спеціального обладнання на дрони для 43 ОМБр. Із цим збором мені дуже допомагає мій хлопець — завдяки його підтримці та нашим підписникам наразі вдалося зібрати 86 тисяч гривень. У планах — мінімум 100 тисяч.

Для охочих задонатити посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/3DKjvrjPbq

Номер картки банки: 5375 4112 1934 3014

- Що ти хочеш ще сказати людям, які читатимуть це інтерв’ю?

- Донатьте, донатьте і ще раз донатьте. Не покладайтеся на владу, не жалійтеся на некомфортні умови й вимкнення світла. У нашій країні буквально йде повномасштабна війна, те, що електроенергія взагалі є — вже неймовірно. Неймовірно те, що ми маємо можливість говорити про музику та навіть якісь виступи, випускати газету, купувати та читати її. Давайте цінувати це та підтримувати тих, завдяки кому ми можемо жити.

- Дякую щиро за розмову.