Фото - Тетяна Логвіна
Віднині всі, хто заходить до Шелудьківського будинку культури Слобожанської громади, складають шану воїнам-землякам, які загинули під час російсько-української війни. Сьогодні там — сім фотографій наших воїнів. І в кожного, хто був на відкритті цього місця шани та вдячності, було одне бажання на всіх: щоб їх не стало більше!
Ігор Олександрович Наконечний — перший і єдиний представник Слобожанської громади, який загинув в АТО, ще до початку повномасштабного вторгнення. На Авдіївській промзоні, на «промці», він прикривав побратимів.
Ігор Андрійович Ольховський помер від ран у Харківському шпиталі. А його односелець Денис Едуардович Єфременко довго боровся за життя спочатку в Харкові. А згодом у Німеччині…
Володимир Андрійович Горчаков загинув на Донеччині.
Штаб-сержант Віталій Ігорович Павлов останній свій бій прийняв на бойових позицій у Богодухівському районі.
Олександр Валерійович Костянецький загинув поблизу Левадного Пологівського району Запорізької області, намагаючись винести тіло свого побратима з території, пристріляної ворогом.
Капітан Євген Володимирович Стаднік навіки залишився в підземеллях «Азовсталі».
Ініціатива створення такого місця шани в Шелудьківці належить дітям — учасникам театрального гуртка. Показуючи вистави, діти заробили певну суму коштів, частину з яких направили на допомогу військовим, а частину вирішили спрямувати на створення місця, яке б нагадувало всім шелудянам про те, кому ми завдячуємо кожним своїм новим ранком.
23 березня в Шелудьківці відбувся меморіальний захід, куди були запрошені почесні гості, серед яких — староста села Тетяна Лисак, депутат Харківської обласної ради Анатолій Гацько, директорка місцевого ліцею Катерина Кухлєєва, депутат Слобожанської селищної ради Віктор Кухлєєв, волонтери Віталій Криштопа і Руслан Амосов, військовослужбовці Сергій Баздирєв і Сергій Довбій.
Але найпочеснішими гостями були родичі загиблих земляків.
Не всі вони змогли говорити, але ті, хто таки знайшов у собі сили розповісти про долю своїх рідних, плакали самі та змусили плакати всіх інших.
Після їхніх розповідей було тяжко щось говорити далі. А особливо військовим, які були присутні на заході. Вони подякували батькам та вчителям, за те, що виховали таких героїв. А молодшому поколінню вони побажали — не бачити того, що доводиться бачити нинішнім захисникам України та щоб фронт ніколи не проходив територією Слобожанської громади.
Волонтери, схиливши голови перед батьками загиблих захисників, подякували шелудянам за підтримку волонтерського руху — і фінансову, і моральну, і продуктами… А ще вони передали ліцею подарунок — прапор від бійців 622-ї бригади, яка звільняла Харківщину восени 2022 року, а зараз перебуває на передніх рубежах.
«На цих фото — ціна кожного нашого нового ранку», — сказав Анатолій Гацько, звертаючись до присутніх. Він впевнений, що подія, яка відбулася в Шелудьківці, насправді має вагоме значення загальнодержавного масштабу. Бо це — пам’ять. І ми повинні її берегти, щоб передати її нащадкам. Вони теж мають знати нашого одвічного ворога — Росію — в лице.
Саме тому Анатолій Гацько передав Шелудьківському ліцею книжку Михайла Саяного «Голодоморна Зміївщина в свідченнях та документах», яка вийшла друком у березні 2023 року. Щоби знали і пам’ятали.
Війна за незалежність, свободу та територіальну цілісність України триває. Ніхто не знає, що буде далі. Тому треба пам’ятати і живих, і загиблих. Завдяки їм ми прокидаємося кожен день.
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз