Молоко з доданою вартістю: Фермер Віталій Штефан мріє про власну переробку

З Віталієм Штефаном на його фермі ми зустрічалися в серпні 2024 року. Тоді він показував новий сучасний корівник та майже добудовану нову доїльну залу. Будівництво він вів уже під час повномасштабної війни, вкладаючи власні кошти. До сьогодні фермер не отримав жодного гранту — ні від держави, ні від міжнародних партнерів. Хоча станом на 2024 рік в Україні ще успішно діяла програма USAID Агро, але, певно, молочно-товарне виробництво не зацікавило тоді американських донорів.

Зазначимо, фермер Віталій Штефан із Геніївки — власник одного з двох агропідприємств на території не лише Слобожанської громади, а й колишнього Зміївського району, де утримується велика рогата худоба. Тваринництвом його колеги якщо й займаються, то виключно «для себе». 

Станом на сьогодні він утримує 180 голів молочного стада і 500 голів молодняку. До весни корів у Штефана буде вже 250.

Уже під час повномасштабної війни фермер, поряд зі старими корівниками, добудував один новий сучасний корівник з автоматичними системами годівлі та прибирання, а також майже закінчив нову доїльну залу і мріяв установити там сучасне обладнання для доїння. Тому писав гранти та підлаштовувався під умови донорів, натомість отримував лише відмови.

Допомога прийшла звідти, звідки він і не чекав.

«На початку 2025 року звернувся до мене потужний фермер з Борової — тієї, що знаходиться близько до лінії фронту. Її КАБами тоді били нещадно, під обстріли і корівники, й худоба потрапляли», — розповідає Віталій Олексійович.

Колега з фермерського господарства «Моноліт» запропонував Штефану позику на облаштування нового корівника та добудову доїльної зали, взамін Штефан ще на початку минулого літа забрав з у нього 280 голів молодняку та деяке обладнання на зберігання. А це — доїльні роботи, генератори, холодильники тощо. Віталій Олексійович погодився перевести свою власну худобу в старі приміщення, щоб звільнити місце для корів свого колеги, бо до Геніївки з Борової у серпні 2025-го мало «переїхати» і доросле стадо. Але для цього забракло кормової бази.

«Колега 200 тонн зерна привіз, каже: «Годуй, в мене ще є». Мав іще силос везти, бо мені й для своїх не вистачає», — розповідає далі Віталій.

Силосу геніївський фермер мав лише 2,5 тисячі тонни, борівський —15 тисяч, але вивезти корма не зміг. Коли перший КАМаз їхав з Борової, у Горохуватці машину «догнав» ворожий дрон. Водій вижив, але отримав контузію. Вирішили більше людьми не ризикувати.

У підсумку у фермерському господарстві Штефана залишився тільки молодняк, який добре підріс та частково пішов у запуск. Тож поголів’я швидко збільшується, що трохи додає клопоту Віталію Олексійовичу.

«Мої телята змішалися з евакуйованими, їх же не підпишеш. Зоотехнік, правда, веде облік приросту ваги, щоб приблизно розуміти, скільки мої й не мої з’їдають кормів. Але це все умовно і приблизно», — веде далі мову фермер.

Варто зазначити, що ФГ «Штефана» вже не вперше за час повномасштабної війни «рятує» техніку і худобу колег. Ще у 2022 році, коли ворог стояв в кількох десятках кілометрів від Геніївки, з Балаклійщини, з Вербівки, він вивіз два комбайни, а з «Явірського» викупив понад 150 телят.

Але разом з тим така неочікувана співпраця між фермерами дала можливість уже в жовтні 2025 року запустити фермерському господарству новий сучасний автоматизований доїльний зал типу «Ялинка». Апарати, насоси, мийка — все імпортне, якісне. Це — велика гордість Віталія Штефана і велика радість для його доярок, яким не треба тепер відрами носити воду для кожної корівки.

Це — система закритого циклу, від моменту початку доїння і до потрапляння молока в охолоджувач воно не контактує ані з людиною, ані з повітрям. Вартість цієї системи — 2,5 мільйона гривень. За один підхід доїться 16 корівок, а молокоприймач розрахований загалом на 6 тонн. Якість молока перевіряється у спеціальній лабораторії двічі на місяць. І вона лише трохи «не дотягує» до класу «екстра» — це те, з якого роблять дитяче харчування.

Крім того, для працівників господарства тут облаштована кімната відпочинку з душовою, кабінет бригадира тощо.

Єдине, чого немає — комп’ютера. Не ризикнув Штефан встановлювати його перед зимою, і не помилився, бо в такі морози система могла не витримати. Але весною доїльну залу обов’язково комп’ютеризують, що дасть можливість контролювати надої від кожної корови окремо.

Сьогодні одна корівка дає від 16 до 25 літрів молока на день, але яка і скільки — невідомо. Рахується вал — понад 2 тонни на день. Автоматична система обліку дасть можливість контролювати надої, регулювати їх через годівлю тощо.

Є у фермера і так званий «родзал» — там корівки теляться і разом з малими телятами знаходяться 10 діб. Потім мами ідуть в один корівник, діти — в інший.

Ну і «для себе» Штефан тримає трохи овець, свиней і коней. Останні — це «пастухи», які працюють там, де худоба випасається влітку. Не самі, звісно, а допомагають людям.

Але найбільша і поки що нездійсненна мрія Віталія Штефана — власна переробка молока на сир, сметану і масло.

З початку повномасштабної війни і по сьогодні молоко фермерського господарства Штефана продають у Слобожанській, Зміївській, Безлюдівській та інших громадах — на це йде приблизно половина надою, яку забирають «перекупи». Решту Віталій Штефан здає на молокопереробні підприємства. І це — головна проблема, бо ті демпінгують ціни на молоко.

«У мене забирали по 21 гривні за літр, але вже попередили, що братимуть по 18. Це на Харківщині корів мало, а Полтавщина в цьому напрямку добре працює, молока достатньо. От переробники і домовилися — ціни знизити. А куди нам діватися? При цьому ви ж розумієте, що їхній сир, сметана не з молока зроблені. Молокозаводи додають сухе молоко, розводять ним цільне, бо розраховують на середнього покупця. Тому й коштує їхній кисломолочний сир 120 гривень, а мій би коштував 300. Але ж і якість інша», — ділиться Віталій Штефан.

Незважаючи на те, що при власній переробці збільшаться витрати, суттєво підвищиться і прибутковість.

«Сьогодні реалізація 1 тонни сирого молока приносить приблизно 18 тисяч гривень. Водночас продаж продукції, виготовленої з цієї ж тонни молока, може дати близько 50 тисяч гривень доходу. Хоча і витрати зростуть — на виробництво, оплату праці людям тощо, але загальна економічна вигода очевидна. Крім того, наша власна переробка дозволить створювати натуральний продукт. Так, це буде дорожче, але люди знатимуть, що цей сир, це масло — з молока», — наголошує фермер.

Та для втілення в життя цієї мрії Штефану потрібні кошти!

Сьогодні він займається оформленням документів на нові  будівлі та сподівається на державну компенсацію частини вартості будівництва — наразі є такі програми в Україні. Ну й далі шукає фінансування. Бо попри всі труднощі ведення такого бізнесу, без корів свого життя він не уявляє.

«Он, колеги мої, в кого тільки рослинництво, віджнивували і поїхали в Париж, Ейфелевою вежею милуватися. А я генератори запускаю, бо без світла тепер і корови не доються. Але щоб я робив, якби їх не було? Навіть і не знаю!» — наголошу насамкінець Віталій Штефан. 

Матеріал підготовлено за підтримки Шведської асоціації медіавидавців Tidningsutgivarna для українських прифронтових медіа в межах ініціативи Національної спілки журналістів України «Frontline Press».

TThis material has been prepared produced with support from the Swedish Media Publishers’ Association Tidningsutgivarna for Ukrainian frontline media as part of the National Union of Journalists of Ukraine’s ‘Frontline Press’ initiative.